Епоха народжується з щодення. До тридцятиріччя ухвалення Декларації про державний суверенітет України

  16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР 355 голосами депутатів ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Тоді один із звичайних днів дав поштовх цілій епосі.

  У муках, копіткій, сповненій часом мучеництва праці й боротьбі український народ йшов до народження історичного документу, який відкрив шлях до появи на теренах світу нової незалежної самобутньої країни.

  Декларація про суверенітет – програма держави - визначила долю і майбутнє нашого народу, викристалізувала новий підхід до розуміння статусу нашої країни на міжнародній арені як незалежної і рівноправної.

  Згідно з документом від імені українського народу могла виступати тільки Верховна Рада. Територія України проголошувалася недоторканною у наявних на той час межах. Тільки український народ наділявся правом володіти, користуватися й розпоряджатися національним багатством України. Декларувалося, що «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду та характеру занять».

  16 липня 1990 року вперше було проголошено намір створити свої незалежні фінансову, банківську, цінову, митну, податкову системи, збройні сили, органи держбезпеки, а також увести власну грошову одиницю. Особливе місце в документі зайняло положення про позаблоковий і нейтральний статус держави, зобов’язання не поширювати, не виготовляти ядерну зброю.

  Декларація про суверенітет України стала базовим документом при ухваленні Верховною Радою Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Саме з цієї вікопомної дати бере свій початок нова ера в розвитку нашої держави.

  Відзначаючи 30-річчя ухвалення Декларації про державний суверенітет України - початку нашої новітньої історії, маємо пам’ятати, що саме ця подія стала першим кроком тернистої дороги до незалежності держави та її становлення і розвитку. Саме активна життєва позиція, наполеглива повсякденна праця, патріотизм – ось запорука подальшого поступального розвитку країни.